Талант в дитині кожній, як зернятко,

Знайдіть його і дайте прорости.

Дар той у неї від матусі й татка,

А ми вже мусимо його знайти!

 Він колосом могутнім в простір злине,

Порадує усіх і збагатить.

Або ж ще при корінні згине

І згуби тої вам вже не простить...

 Знайдіть його і людям подаруйте,

Допоможіть пробитися на світ.

Усіх отим талантом зачаруйте

Сьогодні, завтра, через сотню літ...

Даймо намірам чисту дорогу.
Зерна істини нам відбирати пора,
Свій годинник з сьогоднішнім часом звіряймо,
З головними поняттями зла і добра,
Між любов 'ю і ненавистю вибираймо.
В наших буднях щоденних все має ціну,
І сучасна епоха аж надто тривожна.
Можна йти проти вітру, розбити стіну,
Але йти проти часу — повірте, не можна.
Тож грузімо на плечі цю ношу важку,
Даймо намірам чистим широку дорогу,
Як в клину журавлинім — тепер вожаку
Нас вести лиш вперед, лиш до доброго, а не до злого.

Я – вчитель. 
Я – любов і відданість,
Віра й терпіння.
Я – радість і співрадість,
Страждання й співчуття.
Я – істина й серце,
Совість і шляхетність.
Я той, що йде, що дарує,
Жебрак і багатий.
Я вчитель і учень,
Вихователь і вихованець.
Я – той, що прокладає шлях,
І художник життя.
Я притулок дитинства
Й колиска людства.
Я посмішка майбутнього
Й смолоскип сущого.
Я – вчитель від Бога
Й співпрацівник у Бога.
Ш.О.Амонашвіл 

Ти - учитель,
Ти - сіяч недремний
І невтомний мудрий садівник.
Знаєш ти предивні таємниці,
Розум твій розпалює вогонь.
Лікар ти, котрий лікує душі
І до сонця повертає всіх,
Капітан - у морі, а на суші -
Ти наставник юних, молодих.
Ти - коваль, поет і будівничий,
Добротворець і дозорець ти.
До дітей тебе веде і кличе,
Світлий образ нашої мети.
І в день такий урочистий, святковий
Дозвольте Вашу працю вшанувать.
І квіти всі, принесені сьогодні,
Від всього серця Вам подарувать.



Я не люблю ходить в узде и по дороге,
А потому хожу везде, где носят ноги.
Хожу один сам по себе, как кот, по крыше,
Всегда приветствуя в судьбе всё то, что выше.

Я совершаю поворот, где мне охота,
И не люблю наоборот, – как хочет кто-то.
А что за поворотом ждёт? – Ответ неведом.
Надеюсь, что мне повезёт – такое кредо.



Коли ти зі мною
Які в тебе очі!
Розумні і добрі,
вони – як джерела для мене в житті …
Коли ти зі мною –
всміхається веснами обрій,
і так мені легко
долати дороги круті .

Які в тебе руки!
Співучі, мов струни,
уміють голубить і приворожить…
Коли ти зі мною –
рожевію спалахом юним,
і так мені легко
на світі любити і жить.

Яке в тебе серце!
В тривогах і болях
ласкаве й чутливе, мов ніжне дитя.
Коли ти зі мною-
здається багатшою доля,
і так мені легко
іти по дорогах життя.
Д.Луценко


Давай, с тобою помолчим,
Пусть рифмы бьются в ритме сердца
Синхронно, с точностью до герца –
На то достаточно причин.

Давай, немного помолчим,
Прокрутим кадры киноленты.
Встреч наших редкие моменты,
Что невесомы, словно дым.

Давай, ещё чуть помолчим,
И обменяемся мечтами,
А после новыми стихами,
Что словом выразим скупым.

И если в этой тишине
Ты голос сердца мой услышишь,
То обязательно напишешь
Хоть пару строк, но только мне.


Мне без тебя сегодня не уснуть –
Ты тайны снов нашепчешь мне на ушко.
Как хорошо заснуть ни с кем-нибудь,
А на тебе, моя любимая... подушка.

         Літачок  

Підніму руки, враз у небо скочу,

Як літачок, летіти в ньому хочу,

Бо мрію, щоб тендітні руки-крила

Блакитна далечінь мої зловила.

Я більше не сидітиму в сторонці,

Бо хмарки дивні бачу у віконці,

Журавлик там неголосно курличе,

У небеса безмежні друга кличе.

Здіймаюсь. Все лечу дедалі вище,

За мною вітерець весняний свище,

Незвично, ненароком навіть лячно,

Промінчик в очі б’є мені невдячно.

 Маленькі хмарки, мов легкі пір'їни,

Я в них, мов гість казкової країни,

Внизу дерева й карлики-будинки,

Зі мною в небі сонце і хмаринки.

Я підіймаюсь в космос, мов ракета,

Ось зірочка всміхнулась, ось комета,

Й шепоче голос матері: «Іванку,

Вставай хутчіш, готуйся до сніданку".

Люблю життя

Цей світ, як казка, як безмежне диво!

Захоплює, дивує, кличе ввись.

Життя чарівне, я така щаслива,

І ти до цього світу придивись.

В душі одразу сонечко засяє

І забринить проміння доброти.

Бо світ нас всіх, як мати пригортає,

Лиш серденько відкрий до світла ти!

Якщо людина добре серце має,

Вона іде у світ добро творить.

В її очах любов і ласка сяє,

Така людина сонечком горить!

             """"""""""""""" 

              Я дякую тобі, Життя! -      

За все, що тішить і леліє,

За небо синє у житах,

За те, що люди на землі є.

Я дякую тобі, - о день! -

За почуттів тонких серпанок,

За спочуття до всіх людей,

За те, що маю дивний ранок.

Я дякую тобі, - о ніч! -

За тишу чарівну Психеї.

За те, що є - радій чи хнич! -

Красиві й добродійні Феї!

Смиренно дякую за все:

За дощ, за бурю, за негоду,

За все, що доля принесе,

     За просто бути слава Богу!

                                                                                          Люблю життя за те, що можу жити, 

За те, що я така, а не інакша,

А ще за те, що здатна полюбити.

         За те, що Україна-ненька наша.

А Бог дарував мені вчительську долю.
Не ту, що гладенька, не ту, що по полю
Між квітів пахучих стежиною в’ється,
З краплини роси тобі щиро сміється.
Не ту, що байдужа, не ту, що не знає
Де мрія дитяча по світу блукає …
А ту, що у серці пташиною б’ється
І перед лихом ніколи не гнеться.
Таку, що не спиниш, не скажеш: доволі…
Бо вчитель – це сцена, де є усі ролі
І кожну не грати, а нею прожити
І душу дитячу у щастя зліпити.
Любов’ю горіти, на мить не згасати,
Якщо й не вдалося навчити літати.
Весь світ пелюстковий до ніг пригорнути,
Щоб радість відчути – Людиною бути.
У тому вся суть: не для себе прожити
А когось хоч трошки навчити любити,
Побігти в ромашки по літньому полю…
Спасибі, Господь, за учительську долю.
О. Коваль